Archive of Our Own ^beta

- Кіде, прокинься, Безіл поїхав!

Кід ледве зміг розліпити свої очі на гамір, голова була такою важкою, що було неможливо відірвати її від подушки. До того ж вона боліла так, начебто Кід вчора не просихав, або ж по його голові стукали цілу ніч. Дуже дивне відчуття, бо ні того, ні іншого з ним вчора не траплялось. Він почав мацати ліжко поруч в пошуках Безіла, але знайшов там лише пусте простирадло.

- Що?! Хто?! - Кід в ту ж секунду присів та подивився болісно на Кіллера в дверях кімнати. - Куди?!

- Кажу, Безіл твій чкурнув від нас!

- Колиии?!!! І чому я це не відчув?!

Гнів миттєво захопив Кіда, і він підскочив до Кіллера, щоби схопити його за футболку та потягнути до себе. Шолом не видавав емоції власника, але той, звиклий до спалахів агресії свого капітана, зберігав спокій.

- Він підмішав ось це у їжу та напої. - Кіллер показав велику пусту пляшку з підписом “снодійне” - Ми спали мертвим сном.

Кід вп’явся поглядом на ліки і не міг осягнути: як Безіл дійшов до такої ідеї, і найголовніше, звідки в нього стільки снодійного. Невже він готувався до цієї події?

- І ти так просто дав йому зайти на кухню?!

- Кіде, він -  твій партнер, звісно, що я йому довіряю. Довіряв, дотепер.

- Збирай команду, ми відпливаємо! 

Безіл Хокінс, його коханий омега, який носив під серцем його дитину, кудись зник. Кід дзвонив йому по ден-ден-муші - ніхто не відповідав, схопився за вівр кард - та привела його у сусідню кімнату. Все було марно - Безіла і слід простиг. Команда вся була сполохана, відчуваючи лють свого капітана. Кід кипів на себе в першу чергу - за те, що не дослухався до останнього віщування свого любого Чарівника, що не придав значення його клятим розмальованим картам, що чомусь підказали чкурнути у плавання на восьмому місяці вагітності, бо це, мабудь, найкращий період для… та насрати для чого. Кід зрозумів, що просрав момент. Один, сука, єдиний момент. Він готовий був палити усі острови, які з'являться їм на шляху, але Кіллер повернувся до нього з добрими новинами - Фауст вийшов на зв'язок. Кід майже задушив равлика, якого передав йому Кіллер.

- Капітан нас тримає в заручниках, але я бачу, що він схвильований. - тихо говорив мінк - Вам потрібно з ним поговорити.

- Де ви є?! Я з ним ще й як поговорю! - ричав Кід - Теж мені вигадав приколи свої магічні видавати!

Фауст надиктовував записи показника лог поз із судового журналу, і поки Кіллер записував, Кід в голові прокручував останню розмову з Безілом, в якій вони навіть не сварились. Це були звичайні теревені, вони в черговий раз обирали ім’я для їх дитини, яке як завжди, не подобалось прискіпливому Безілу. Але щоб підмішувати сонне зілля та втікати наче злодій? Невже його магічна натура побачила щось загрозливе у ньому, Кіді?

Градж Долф був взятий на абордаж. Вікторія Панк нагнав його з такою неймовірною швидкістю, що в це майже неможливо було повірити. Коли Кід опинився на палубі чужого кораблю, його погляд був важким, і від нього наче розходилась зловісна аура, коли він дивився на команду Безіла, якій не вистачало ні самого капітана, ні мінка. 

- Якого хуя ви його послухали, га, релігійні ви шматки лайна? Ви що, не могли піти проти нього?

Старпом з косичками, по імені Яго, поклав руку на свого меча та запально промовив.

- Нам довелося розсипати сіль на столі, розбити всі дзеркала на кораблі, примусити Фауста перебігати капітану дорогу щоби він зупинився іти з цього сектора у відкрите море. Тому в мене питання до тебе, Юстас Капітан Кід, якого біса ти засмутив нашу провідну зорю?!

- Думаєш, що самий розумний тут? - Кід вишкірився, пішовши у наступ, і всі металеві предмети поруч почало примагнічувати у повітря - В нас все було в порядку до тих пір поки йому щось не вистрелило у голову.

На палубу вийшов Фауст, і по його писку було зрозуміло, що він дуже напружений. Він кинувся до Кіда, закриваючи собою Яго, який теж стояв вишкіривши зуби, хоча намагався потягнути назад свого меча з неба.

- Не визвірюйся, Кіде, він тебе прийме. Іди до капітана.

Кід грубо відштовхнув обох та пішов в сторону кают. Кіллер разом з частиною команди зайняв більш вигідні для бою позиції і крикнув йому в  спину.

-  Кіде, норов. Тримай його під контролем.

Двері зі скляними вставками з візерунком піддалися дуже просто, коли Кід пішов до каюти капітана. Безіл зустрів його за столиком для віщувань, де спокійно розкладав свої карти. Кід, киплячи від емоцій, схопився за вільний стілець та вишвирнув його у сторону, а сам оперся руками о стільницю, нависаючи над Безілом.

- Лицар мечів. - холодно сказав той, піднімаючи погляд від карт на нього - Навіщо ти прийшов до мене?

Кід хотів би викинути стіл у сторону, схопити Безіла за плечі, підняти зі стільця та…палко поцілувати ці тонкі губи, які посміли так формально з ним спілкуватись. Одяг Безіла приховував його збільшений через дитину живіт, але виглядав він дуже привабливо. Особливо його підведені очі. Кід колись попався на них і тепер не може звільнитись. Та й не хоче.

- Я прийшов забрати тебе додому. - незважаючи на всю свою лють, він звучав майже лагідно - Ти мене дуже розсердив, Безіле. 

- В мене немає дому.

Кід видихнув та мотнув головою, стримуючи себе. Безіл міг бісити своїм безпристрастним обличчям, своєю беззаперечною вірою у намальовані клаптики паперу, але більше за все він бісив Кіда тим, що не хотів пояснювати свої дії. Навіть тепер його фраза звучала як виклик, але нічого не пояснювала. Він хотів народжувати в іншому місці? Він не хотів ростити дитину в замку? Він перестав кохати його? Він на щось дуже сильно ображений? Залишалося одне - зайти з козиря та витягнути правильну відповідь з Безіла.

- Бегемотику, - почав здалеку Кід, використовуючи пестливу форму образливого слова, котрим сам Безіл себе нарікав через змінену фігуру - Що ти хочеш цим сказати?

- Багато чого, Кіде. - багряні очі були колючими - Ти перестав бачити в мені пірата.

Кід знову видихнув, відчуваючи, як його лють закручується у баранячий ріг десь всередині, і він точно заробить собі якусь гидоту, якщо Безіл продовжуватиме вести себе так необачливо як зараз. Що це в біса взагалі значить? Безіл - відомий пірат, і жодна вагітність не забере в нього це звання. Та він до п’ятого місяця їздив собі по Гранд лайну та жахав людей, незважаючи на свій збільшенний живіт.

- Я бачу в тобі пірата, просто… - Кід зробив коротку паузу -...з деякими особливостями.

- Не бреши мені. - Безіл почав збирати карти у колоду. - Ти усюди виставив шпигунів, слідкуєш за кожним моїм кроком, тримаєш мене у своєму замку і не дозволяєш тебе полишати. Я просто захотів смачне помело.

- В нас є помело! - Кід не витримав та гримнув.- Цілих три їбані величезні корзини, я заради тебе їх, бляха, купував!

- Я хочу крадене. - палко майже крикнув Безіл - Я хочу знову ходити під вітрилами, хочу грабувати торгівельні кораблі, хочу використовувати своїх ляльок, примушуючи людей робити те, чого Я хочу! Хочу Я для себе, а не для дитини в моєму животі! Я хочу незалежності, розумієш ти цього чи ні?!

Кід промовчав, підбираючи слова. Він би сказав, що це “омежна істерика”, коли був молодшим, ще до зустрічі Безіла, але завдяки своєму завжди зібраному партнеру навчився більше звертати увагу на ці сплески емоцій. Фауст був правий - його капітан занадто схвильований. Мабудь, цей його страх був із самого початку його вагітності, і чим наближався день ікс, тим наляканішим він був. Кід обійшов стіл та встав на одне коліно навпроти Безіла. В питаннях стосунків він був таким же різким, як і по життю, але Кіллер не раз і не два проводив з ним бесіди, що в стані вагітності омеги можуть стати занадто емоційними і потребують більшого догляду зі сторони своїх партнерів.

- Ніхто не буде тебе обмежувати, просто ти скоро народиш наше монстренятко, ти хоч не хоч, повинен бути обережним.

- Так, звісно, і віддати своє життя йому поки ти знайдеш Ван Піс.

Кід подивився на Безіла докірливим поглядом “ти знущаєшся наді мною”, і вирішив піти на хитрість, розуміючи, що гриманням тут нічого не доб’ється. Він кладе голову на коліно Безілу, а той невпинно, але зацікавленно дивиться на нього.

- Не буду я шукати Ван Піс без тебе. Ти тепер моя команда, моя родина, без тебе я нікуди.

- Це тільки на словах. Я не повернусь до замку, тільки якщо ти не зробиш корективи.

Так так так. Тепер вони підійшли до сутності цієї вихідки.

- І чого ти вимагаєш, мій грабіжнику? - серйозно запитав Кід - Які твої умови?

- Ти прибереш шпигунів, і більше не будеш слідкувати за моїми переміщеннями. - це перша моя умова, - діловим тоном промовив Безіл, після чого попестив руді пасма - Друга моя умова - дитина з народження буде зі мною на кораблі. І третя моя умова - ти без мене не їдеш вбивати Шанкса.

Кід примружився, дивлячись на обличчя свого безсоромного партнера. Безіл же був сама невинність. 

- Шпигунів я приберу, але я не згоден з іншим. Ти думаєш, що Шанкс буде сидіти та чекати поки наше монстренятко виросте, а потім здасться мені?

- Ти не підеш сам на нього, мені достатньо того, що тебе залишили без руки. З моєю допомогою ти зможеш перемогти, але без мене зась! Я не хочу один виховувати малюка.

- Нічого не розумію. Якщо ти забираєш нашу дитину на Градж Долф, як я буду її виховувати?

Безіл посміхнувся кутиками губ.

-Поплаваєш зі мною хоча б один рік.

Обана! Кід міцно стиснув зуби.

-Ти…ти….ти взагалі розумієш, що просиш?! За рік можна втратити вплив у морі! 

- Знаю і розумію, але заради дитини я готовий поступитись своєю незалежністю, то і ти зроби нам ласку та пожертвуй власною пихою.

- Я - грізний пірат, за мою голову назначено 470 000 000 беррі,  я не можу…

Безіл підняв м’яз брови і трикутники трохи з'їхали наверх. 

-Хіба ти не казав мені, що можеш все? Чи це були лестощі, щоби заполучити мене у ліжко?

- Ну що ти, я просто…от лайно. - Кід випрямився, встаючи з підлоги - Я не відступаюсь від своїх слів.

- Тоді будь відповідальним. - Безіл і сам встав зі стільця. 

Кід хотів сказати, що якраз він з них двох відповідальний, бо це не він збіг вагітний від свого партнера посеред ночі у відкрите море. Він поклав руки на живіт Безіла, наче хотів обійняти дитину.

-В мене теж є умова. Одна єдина. Ти віддаси мені свої карти на рік.

Кід знав, що просить дуже багато, він фактично залишає Безіла без його сильної атаки, більше  того - його життєвого орієнтира, але він не хотів мати повторення цієї втечі від нього, крім того втягувати в це ще і дитину. Він очікував, що Безіл не погодиться і вони посваряться, але той був занадто спокійним. Таким, наче все це він знав заздалегідь. Невже і це йому доповіли Таро?

- Я віддам їх на збереження Фаусту. Він краще розуміється на магії.

- Але тоді ти зможеш надавити на нього та знову робити свої розклади. Е ні! Безіле!

Кід хотів ще щось сказати, однак Безіл поклав вказівний палець йому на губи.

- Я обіцяю, що не буду звертатись до них. Це моя жертва.

Він прибрав палець та скупо посміхнувся, дивлячись в бурштинові очі. Кід відчув слабке полегшення на душі - принаймні Безіл більше не буде робити вибрики через свої карти, однак цілий рік на Градж Долф…що ж, це буде ще тим випробуванням. Безіл пом'яв губи і поклав руки на плечі Кіда, на що той посміхнувся йому широко та без гніву.

-Ти мені винен поцілунок за те, що всполохав всю команду, і мене в першу чергу.

- Що ж, це я можу зробити. Але, - Безіл закрадливо подивився в бурштинові очі, - На більше не розраховуй.

Вони пристали до найближчого острову, де знайшли мальовничий кут на березі. Ідеальне місце, щоби відсвяткувати повернення. Кід особисто зробив із подушок та килимів “ложе” для Безіла, і коли той, наче пава, зійшов на берег, то повів його в цю затишну сторону. При вечірньому світлі від факелів та сонця, що заходило, Безіл офіційно передав мішечок з картами Фаусту, і той, витираючи власні сльози, наче батько, що віддавав заміж доньку, прийняв їх. Кід всівся так, щоби зробити зі своїх грудей підставку для спини Безіла, і той із задоволенням сидів, поклавши руки йому на стегна. Настав час байок, і Вайр почав оповідати про безголового пірата та команду привидів, яких бачили в усіх морях на маленькому капері з блакитними вітрилами. Безіл поклав голову на плече Кіда, і той цілував його то у маківку, то брав руку і припадав до неї губами, виділяючи пестощами довгі пальці або лінії долоні. Коли Вайр перейшов до іншої оповіді про дуже зухвалу піратку, яка перехитрила короля, Безіл перехопив живу руку Кіда та поклав на свій живіт, десь на правому боці, і той зміг відчути, як щось випинається. Чи то маленький кулачок, чи то ступня. 

- Тобі не боляче, коли він стукає?

- Неприємно, але жити можна. - Безіл дивився на Кіда улесливо - Уяви, зовсім скоро ти будеш тримати малюка в своїх руках.  

- Певен, що в мене народиться справжній богатир. 

- Краще щоб він був нормального розміру, інакше доведеться мене зашивати.

Кід чмокнув щоку Безіла.

- Відкласти ці дурощі! Та пролізе він, не хвилюйся, природа ж все продумала для вас, омег. Чи ти дійсно переживаєш, як пройдуть пологи?

- А ти гадаєш, що ні? - Безіл відпив води, вимушений бути без вина через свій стан. - Мені кошмари сняться по ночах, уявляю, що тіло не витримає, і що я помираю після.

- Це було колись до сучасної медицини. Ну якщо ти так хочеш, я можу звернутись до Трафальгара і він прийме твої пологи.

- З чого б він допомагав тобі і мені? Ще й вимагатиме щось, якийсь альянс.

- Альянс так Альянс, нічого поганого в цьому не бачу. Це тільки ти можеш вбачати зраду ще навіть до його початку.

- Погодься, ми уникнули багатьох проблем, не запросивши Апу до наших лав. Карти ніколи не брешуть.

Безіл був правий, Апу виявився похвостачем Кайдо, добре що вони це дізнались до того, як зустрілись в замку. Кід подивився в сторону Фауста, який тримав мішечок в лапах і відмовляв черговим матросам Кіда у віщуваннях. Все таки, так буде краще для них усіх. Інколи ліпше не знати, що приготує для тебе доля.

- Артур, Альбер, Ательстан.

- Ти вирішив піти по алфавіту? - їдко сказав Безіл - Мені не подобається жодне. 

Безіл сидів поруч на ліжку та займався тим, що розраховував майбутню натальну карту їх дитини. Обкладений книжками з астологічними даними, наче муром, він випромінював тільки робочу енергію, що так йому не пасувала зараз. Кід хотів уваги до себе, тим паче йому хотілось торкнутися Безіла більш любовно, аніж звичайні обійми. В останній раз вони займались цим ще за пару місяців до того, як Безіл втік, але після його повернення той ніяк не йшов на контакт. Ні, він дозволяв себе цілувати у губи, щоку, шию, руки, але на цьому всі наміри Кіда були відкинуті. 

- Ларс, Ерік, Олів'є?

- Фу, - лаконічно відповів Безіл, виводячи пером кружечки на папері.

- Вільям, Х'юго, Айзек?

- Ні, ні і ні. - він видихнув та простогнав - Кіде, перестань, йому все це не личитиме. З його асцендентом у Діві потрібно щось гучне, але при цьому незарозуміле.

Кід посунув книги в сторону та почав гучно сопіти носом, нюхаючи стегно Безіла. Той озирнувся на Кіда з тихим видохом.

- Що ти хочеш, їжачку?

- Тебе.

Безіл закрив нотатник та переклав його разом з пером у сторону, а сам почав голубити руде волосся. Кід став цілувати ногу Безіла, поступово заходячи на внутрішню чутливу сторону стегна, де пристрастно вкусив.

-Так, не починай. - ласкаво прошепотів Безіл - Кіде, я не в тому стані, щоби тобі відповісти.

- В тому, в тебе навіть цицьки збільшились.

- Їх не можна чіпати, інакше можу завчасно народити. Кіде!

Безіл відкинув ковдру, щоби побачити, як голова Кіда нирнула між його ніг та там гучно сопіла.

-Ану вилізай звідти. Нічого тобі там робити.

Кід з ревом перекинувся на спину поруч після чого піднявся вище на ліжку та поліз цілувати Безіла в губи. Той відповідав так само палко, глибоко дихав та коли Кід відсторонився, то з такою любов'ю дивився у відповідь, що його хотілось ще більше.

- Я став незграбним і завеликим, давай не будемо.

- Нонсенс, ти той ще прудкий.

- Ага, прудкий бегемот.

- Вони ще ті прудкі створіння, особливо у воді, так що не починай, бегемотику. Просто зробимо це на боку. - Кід почав грати бровами, роблячі улесливі пички - Ляжеш, а я прилаштуюсь зі спини. Так, як ти любиш, особливо під час тічки.

- Саме через те, що я це люблю, я тепер у такому стані. - з посмішкою видихнув Безіл, але потягнувся цілувати підборіддя Кіда - Мій хтивий капітан, обвинувачую тебе.

Кід розплився в посмішці і доволі жадібно стиснув сідницю Безіла, дібравшись до неї долонню.

-Готовий нести будь-які обвинувачення, якщо за них відплачують задоволенням.

Безіл розсміявся та поцілував його губи і Кіду не потрібні були карти, щоби навіщувати собі тільки щасливі дні, де вони будуть разом.