Chapter Text
Ру бачить стіну, свою праву руку, свою ліву руку, фіолетову стрічку, клаптики хмар.
Ру відчуває м'який светр, тверде каміння, сухий попіл. Вологу на щоках.
Ру чує своє дихання, вітер, стук ноги.
На нюх вона відчуває смітник. І палене.
(Ру знову здригається).
Смак шкіри гіркий.
Вона в порядку. Ру повністю, абсолютно, точно й безперечно в порядку. Вона може встати. Вона зробить це. Тільки дайте їй кілька хвилин.
Ру не встає.
Вона провалюється і падає-падає-падає кілька секунд, хвилин або років. Важко рахувати, коли організм відмовляється перестати так обертатись.
У вусі пищить. Ось Ру згортається, вдавивши його у брущатку. Ось вже штовхається в матрац. І час між цим, як корова язиком злизала.
(Якого біса?).
На неї опускається м'яка вага чогось масивного і теплого. Це стопка пледів? Ковдра?
Хтось підгинає краї.
В кімнаті той самий знайомий не знайомий аромат.
(Де інші? Всі?).
Ру намагається кліпнути, хоча її повіки важкі й не співпрацюють.
"Спи" наказує її (не) батько. Він цілує Ру в лоба і її перший рефлекс — послухатися. Тоді як інший, новіший, зробити все навпаки.
Непритомність лишає її вибору.