Chapter Text
Шоуто не зовсім розуміє, що відбувається, коли Айзава-сенсей повертає його до класу. Він все ще думає про Ізуку та того чоловіка на ім'я Тоши. Бо викрадачка тіл так називала когось, до кого вона направлялася. Схоже, Ізуку насправді мав якесь уявлення про цього "Тоши". І якщо той працює в UA, то не становитиме загрози.
Все ще. Шоуто трохи хвилюється.
Замість того, щоб йти шукати Ізуку, він слухняно сідає за парту і отримує завдання – придумати собі ім'я героя.
Це дивно, бо Шоуто ще ніколи не замислювався, як би він хотів, щоб його називали, коли стане професіоналом. Він слухає, що вигадують однокласники. Деякі імена влучні, інші – повна нісенітниця.
Шоуто думає просто написати власне ім'я та кинути справу, але... Ізуку запропонував йому стати рятувальником. Це дуже нова, ще майже сира ідея. І потрібно набагато більше часу, ніж вихідні, щоб прийняти рішення. Але Шоуто вже впевнений, що не хоче бути важким нападником, як батько.
Потім він думає про те, як кожен називає його на ім'я. І це дивна думка. Він не хоче, щоб до нього зверталися "Тодорокі", але і він не думає, що хотів би бути "Шоуто" для кожного. Бо тепер він не відчуває себе лялькою-маріонеткою, створеною для чогось. Шоуто відтепер бере долю у свої руки.
Тож він відкриває маркер, якусь мить дивиться на пусту дошку... А потім згадує мультфільм, який він дивився з Ізуку. І це ідеально. По-перше, ніхто не очікуватиме від героя з таким іменем бути взагалі схожим на Шоуто. По-друге, батько це ненавидітиме. І по-третє, це просто смішно. Шоуто цими вихідними з'ясував, що йому подобається сміх. Він думає, що коли Ізуку повернеться, то теж буде сміятися.
Тож він опускає маркер на дошку і пише латинськими літерами обране ім'я.
Йому дали додатковий час через запізнення, тож він чекає. По ходу справи Шоуто вирішує намалювати навколо свого імені дрібні сніжинки. Саме в цей момент заходить Ізуку. Він перепрошує за запізнення у Каями-сенсея та, отримавши дощечку, сідає на місце. Шоуто намагається безсоромно підгледіти, що пише Ізуку. Але все марно, бо з того кута абсолютно нічого не можливо розібрати.
– Бакуго, – каже Каяма-сенсей, викликаючи гучного хлопця до дошки.
Бакуго неспішним кроком виходить. Потім він повертає табличку... І там написано "Вбивчий король вибухів".
Це хіба нормально? Бакуго справді думає, що може взяти ТАКЕ за свій псевдонім героя? Шоуто не вірить, що добре розбирається в соціально прийнятних речах, але навіть він бачить, що це не підходяще ім'я.
Каяма-сенсей каже приблизно те саме, через що Бакуго знову лютує. Його ім'я забанили і відправили придумувати щось нормальне.
– Мідорія, ти був би наступний, – гукає Каяма-сенсей. – Вже вигадав собі ім'я?
– Ем, так, – каже Ізуку, підскакуючи.
Він трохи невпевнено підходить до кафедри, піднімається на додаткову сходинку і виставляє табличку на огляд класу. Там логотип трьох спіралей на половину аркуша і підпис Тriskèle акуратним почерком із завитками. Всі витріщаються, і Шоуто не виключення, бо це якесь англійське слово, яке він ніколи не вивчав. Каяма-сенсей хмуриться. Через кілька секунд голос подає Аояма Юга, найблискучіший з них:
– Це ж французька, Mon Ami?!
– Так, – одразу відповідає Ізуку, на подив усіх. – Воно вимовляється як Тріске́ль. Це магічний символ у багатьох західних культурах. Дехто з мого життя захоплюється всім містичним і... мені воно сподобалось. Тіскель символізує нескінченний рух, постійне оновлення та розвиток. Я думаю, це мені підходить.
Декілька людей скромно поаплодували, все ще спантеличені. Шоуто теж не зовсім розуміє, звідки воно взялося. Але робить замітку прочитати в інтернеті, що воно таке.
– Я бачу, – так само спантеличено сказала Каяма-сенсей. – Що ж, це пристойне ім'я. Схвалюю.
– Дякую, – щебече Ізуку, проскакуючи назад на своє місце. Він посміхається, а потім дивиться на Шоуто.
І Шоуто трохи пізно розуміє, що теж посміхається. Він, відверто кажучи, не знає, чому.
– Тодорокі, – вириває його з роздумів голос вчительки. – Готовий?
– Так, – каже він, струшуючи будь-які емоції з обличчя.
Він підходить до дошки. Подумки знову відмічає, наскільки низенький Ізуку, що йому знадобилася та сходинка, щоб височіти над кафедрою.
Шоуто виставляє дощечку зі своїм майбутнім псевдонімом так, щоб її бачив увесь клас. Це знову змушує всіх замовкнути. Каяма-сенсей зазирає, щоб побачити. Шоуто кидає погляд на Ізуку. Той вирячив очі від подиву, явно шокований.
В класі через мить починає підніматися шум. Хтось здивовано вигукує, Бакуго починає реготати...
– Чому, Тодорокі? – питає Каяма-сенсей.
– Цими вихідними ми дивилися мультик "Крижане серце", – відповідає він невимушено. – Мені імпонує персонаж.
– Але... Тодорокі, – каже Яойорозу. – Це ж жіноче ім'я!
– Це псевдонім, – парирує Шоуто очевидне обвинувачення.
– Ну що ж, – каже Каяма-сенсей, роблячи величезну паузу. Потім вона зітхає і каже: – Я не можу тобі заперечити, бо це дійсно дивним чином пасує. Але маю попередити, що ти можеш застрягнути з цим до кінця своєї кар'єри...
Шоуто байдуже знизує плечима. Його не хвилює, принаймні не зараз.
– Чому ВІН може бути КЛЯТОЮ ЕЛЬЗОЮ, а я не можу бути Королевою чужих?! – кричить обурено Ашидо. І Шоуто справді не знає, чому її забанили, бо тоді ще не був присутній у класі.
– Ельза? Справді? – шепоче Ізуку, коли він проходить біля нього.
– Let it go, – бурмоче Шоуто і намагається незграбно підморгнути. Він не впевнений, що виходить. Ізуку все ще пирхає і закриває рота долонями, щоб не розреготатися.
У них лишається близько десяти хвилин до кінця уроку, коли заходить Айзава-сенсей. Він вигадає особливо виснаженим, мружить очі на Ізуку, від чого той здригається і намагається зменшитись. Потім він виходить на середину, киває Каямі-сенсею. Вона киває у відповідь, прощається з класом і йде.
– Тож, ваш виступ на фестивалі, – каже Айзава-сенсей. І, здається, йому байдуже до поглядів, які всі на нього кидають. – Вітаю, ви зайняли всі місця у фіналі. Тож... Вас помітило багато професіоналів.
Він натискає на пульт, вмикаючи проектор. Спочатку блимає світло, потім на дошці з'являється список деяких учнів з їхнього класу.
На вершині Бакуго – 2371 пропозиція.
Тодорокі – 2175
Урарака – 781
Іїда – 524
Токоямі – 360
Шинсо – 273
Яойорозу – 108
Мідорія – 53
Кірішима – 40
Асуї – 38
Шоджи – 30
Ашидо – 17
Серо – 10
– Це так дизгармонійно, – стогне Кірішима.
– Що це за слово, чувак? – запитує Камінарі у відповідь.
І це все, що може розібрати Шоуто, бо далі знову піднімається балаган. Здається, самопроголошений загін Бакуго одночасно хвалить та лає самого Бакуго за популярність. Аояма плаче про те, що його не помічають. Ізуку щось каже до вкрай здивованого Шинсо...
Його раптом пронизує відчуття порожнечі. І це знайоме та змушує одразу зосередити увагу на єдиній людині, яка може створити таке відчуття.
Айзава-сенсей дивиться на всіх почервонілими очима. Волосся коливається навколо голови чорними зміями. Потрібно ще дві секунди, щоб кожен замовк та сів на своє місце.
– Добре, – протягує Айзава-сенсей, дістаючи зі свого шарфа купу паперів. – Аояма, Оджиро, Шоджи, Хаґакуре, – він по черзі віддає частини папірців тим, хто сидить на перших партах, – передавайте далі.
Шоуто дивиться, як Бакуго розлючено кидає Ізуку в обличчя купу папірців. І це не виглядає боляче, але все ще так образливо... Він ледве звертає увагу, коли Токоямі передає йому власну купу паперів. І вона масивна. Близько десяти сторінок, заповнених друкованою таблицею з дрібним шрифтом.
Він кидає оком на перші десять. Потім двадцять. Потім пробігає через усю сторінку. І, на його подив, там немає агенції його батька. Потім Шоуто згадує, що сталося після фестивалю. І це багато що пояснює.
Шоуто тепер прочесує весь список із більш ніж двох тисяч пунктів. Він помічає поруч присутність Ізуку та Яойорозу, але цікавість бере гору і він їх ігнорує. Це триває близько двох хвилин, перш ніж він бачить на позиції 1872 те, що шукав. Офіс героя Старателя.
Шоуто складає розгорнуту пачку паперів назад, відкриваючи вид на голову, повну розпатланого фіолетового волосся, яка лежить на його парті. Схоже, в якийсь момент Токоямі звільнив місце і туди сів Шинсо. Шоуто не відчуває нічого поганого через цей дивний жест, тож ігнорує хлопця і піднімає очі.
– Шоуто-сан, ти нарешті з нами? – запитує Ізуку, отримуючи у відповідь невизначене гудіння.
– Що ти так довго шукав, Тодорокі-кун? – додає Яойорозу.
– Пропозицію від Старателя, – відповідає Шоуто рівним тоном. Ізуку виглядає так, наче його осяяло. Він швидко хитає обома бровами, усміхнувшись.
– Вона була настільки далеко у списках? – дивується Яойорозу. – Можна подумати, що це буде в першій десятці.
– Диво, що вона там взагалі є, – бурмоче у відповідь Шоуто, не пояснюючи. – Ізуку, – звертається він натомість, – ти вже надивився когось?
– О, гм... – той трохи запинається, потім каже абсолютно мертвим тоном: – Напевно, це буде Сер Найт-Ай.
Шоуто замовкає, примружуючись на хлопця. На язиці вже сидить нова шпилька на користь зв'язку зі Всемогутнім. Але він більше поважає Інко, аніж хоче знову перетворити Ізуку на почервонілий безлад. Тож стримується.
– Хіба він не був помічником Всемогутнього? – здивовано каже Яойорозу.
– Гм, так, але вони вже давно не партнери, – ухильно каже Ізуку. І там є ще щось, але вони в класі, де повно вух... – Тобі, напевно, важко вибрати, до кого ти хочеш піти, – натомість змінює тему Ізуку.
– Рятувальники, – відразу каже Шоуто.
– Що? – бурмоче Шинсо, піднімаючи голову.
– Я хочу піти на стажування до героя, який спеціалізується на порятунку, – пояснює Шоуто монотонним голосом, опускаючи погляд на свої списки.
– А ти, Шинсо-сан? – запитує Ізуку.
– По-оняття не маю, – з позіханням відповідає той.
– Яойорозу-сан? – звертається він тоді до дівчини.
– Мені в очі кинулася Увабамі, – натхненно каже Яойорозу. Шоуто кидає на неї оком, але вирішує промовчати.
– Чому? – запитує натомість Ізуку.
– Вона доволі відома, – одразу починає перераховувати Яойорозу. – У неї є ціле агентство і про неї часто пишуть. Вона має найвищий рейтинг серед моїх варіантів.
– Хм... – тільки пирхає у відповідь Ізуку. Але вирішує не втручатись. Шоуто не може його засуджувати за відступ, оскільки і сам нічого не каже і не просить переглянути інших героїв, які запитували її.
– Я поняття не маю, хто ці люди, – натомість каже Шоуто, дивлячись на свої списки. Там купа імен, які він ніколи навіть не чув. – Вони, напевне, хочуть через мене отримати славу або увагу батька, – підсумовує Шоуто.
– Це можливо, – киває Ізуку, нахиляючись через парту, щоб зазирнути до його списків. – Хм... – каже він знову, і це звучить задумливо.
Вони обидва швидко пробігають очима по назвам. Ізуку іноді вказує пальцем на тих, кого впізнає. Це герої-рятувальники, які підходять Шоуто через схожість їхніх прикмет або принципів дій.
– О, – нарешті вимовляє Ізуку, зупиняючи перегортання на наступну сторінку. – Я не знав, що вони беруть стажерів.
– Вони? – перепитує Шоуто, відслідковуючи палець Ізуку. Він бачить, куди це вказує і читає вголос: – Дикі-Дикі... кішечки? Справді? – піднімає він очі на Ізуку.
– Вони дуже вправні, – серйозно відповідає той. – На сцені вже близько п'ятнадцяти років, все в тому ж складі. І якщо ти обереш їх, то по суті будеш стажуватися одразу у чотирьох професіоналів одночасно, а не в когось одного. Також! – піднімає палець Ізуку, глибоко вдихаючи: – Серед них є Піксібоб, яка має дещо схожу з твоєю прикмету, яка називається Земляний потік. Це дозволяє їй маніпулювати будь-якою землею, від ґрунту та піску до асфальту!
Ізуку перериває лютий крик Бакуго "Замовкни, Деку!"
– Гей, Бакуго? – каже Шинсо, перш ніж Шоуто вирішить почати бійку. – Це правда, що у тебе блохи?
Бакуго, навіть знаючи принцип дії прикмети Шинсо, всерівно гарчить щось непристойне.
– Замовки і сиди спокійно до наступного уроку, – каже Шинсо, опускаючи голову назад на парту зі стогоном.
– Дякую, – тихо каже Ізуку.
– Він змушував мою голову боліти, – бурмоче у відповідь Шинсо. І це така брехня, бо прикмета Шинсо змушує його, без кращих слів, напружувати голову. А він її зараз активно використовує.
– Все ще, – відповідає Ізуку з посмішкою. Потім він знову повертається до Шоуто. – Тож, про Диких-Диких кішечок! Якщо я не помилився про твою прикмету, то... Можливо, тобі також варто поспілкуватися з Реґдолл. Її прикмета називається Пошук. Вона може знаходити людей з її допомогою. Можливо, твій лід теж щось таке робить. Хто знає?
Тепер і Шинсо, і Яойорозу дивляться на Ізуку, наче у нього виросла друга голова. Шоуто пригадує, що Ізуку вже щось подібне казав про його лід. Але це було як частина його потоку озвучених думок, тому Шоуто не звернув уваги. Зараз вся його увага прикріплена до думки, що він міг би зробити за допомогою льоду. Чи дійсно він міг відчувати...? Здавалося, що щось таке могло бути реальним. Можливість була. Просто він ніколи не використовував свій лід у спокої, щоб перевірити. Це завжди була бійка, битва, завдання шкоди та захист себе. Ніколи не задля простого дослідження...
– Я ...не знаю? – каже Шоуто, розгублений.
– Ми йдемо після уроків до Мей, тож, я вірю, вона допоможе нам це з'ясувати! – киває Ізуку, переможно посміхаючись.
Він, здається, хоче ще щось сказати, коли до них доноситься стогін:
– Мідорія, – це йде від Шинсо. – Я теж поняття не маю, хто ці люди. Кого мені обрати?
– Звичайно! – весело щебече Ізуку, вихоплюючи з простягнутої руки папірці. – Подивимось...
– Я б хотів піти до Айзави-сенсея, – продовжує Шинсо, тепер відверто ниючим голосом. – Але він не надіслав мені пропозиції.
– Вчителі з UA не беруть стажерів, особливо, якщо це їхні власні учні, – коментує Шоуто, від чого Шинсо починає виглядати, як побитий пес.
Вони сидять у мовчанні зовсім недовго, коли Ізуку каже:
– Міс Жарт, ось, – він вказує на ім'я на другому аркуші. – Ваші прикмети дуже схожі. А ще вона дуже вправна у кулачних бійках. Вона маловідома через те, що в основному працює як герой сутінків та викладає в школі героїв Кецубуцу.
Шоуто піднімає очі якраз вчасно, щоб побачити, як в їхню сторону дивиться Айзава-сенсей. Він не пішов на перерву, як робив це зазвичай, а залишився у класі.
Зараз цей чоловік свердлить в Ізуку діри своїм поглядом. Шоуто поняття не має, в чому справа, але дивиться у відповідь з усією холодністю, яку може тільки виразити. Айзава в ту ж мить переводить погляд на Шоуто, одразу закочує очі та розвертається, щоб піти.
– Що це було? – запитує Шинсо, дивлячись на Шоуто спантеличено.
– Хм, – пирхає Шоуто, знизуючи плечима. Він і сам не знає.
Ізуку блаженно нічого не помічає, продовжуючи говорити про прикмету Міс Жарт – щось пов'язане зі сміхом.
Вони відправляються до Мей після уроків. І Шоуто подумки радіє, що йому не потрібно одразу йти додому.
– Я піду до Диких-Диких кішечок, – каже він Ізуку, який йде поруч. – Ти мене переконав.
– Сподіваюсь, це буде плідний тиждень для тебе! – киває Ізуку, як завжди доброзичливий та позитивний.
– М-м, – погоджується Шоуто. – Чого ти очікуєш від Сера Найт-Ай?
– Я не знаю, – зітхає Ізуку. – Але те, що він колись був напарником Всемогутнього, багато значить. Я не можу відмовитися від його пропозиції.
– Бо так сказав Всемогутній? – насупившись, буркнув Шоуто.
– Га? – Ізуку на мить завмер, відставши на два кроки. Потім поспішно наздогнав, швидко озирнувся і похитав головою: – Ні-ні, насправді, Всемогутній та Сер Найт-Ай вже близько семи років не бачились і не розмовляли. Вони серйозно посварилися і досі не хочуть зв'язуватись один з одним!
Шоуто кинув здивований погляд на Ізуку. Той не дивився на нього, граючись з пальцями. Його нові шрами змусили Шоуто відчути біль у грудях. Це було його виною. І Шимури Нани, але в основному його.
Принизливі думки перериває гучний вибух та пролітаючі мимо двері, які ледве оминають їхні носи на міліметри. З кімнати валить чорний дим. Вони обидва відскакують на добрих п'ять метрів, приготувавшись до бійки. І в іншій ситуації це було б смішно, але вони вже пережили один напад лиходіїв у так званій "найзахищенішій школі країни". Краще бути готовими, аніж заскоченим зненацька.
З кімнати, кашляючи, виповзає хтось. Їхня хода хитка, наче у п'яниці. Нарешті нечіткий силует набуває форми. І це...
– Мей-сан?! – скрикує Ізуку. І справді, це Мей.
І вона щойно додала їм купу роботи цим вибухом.
– О, кх-кх, хлопчики, – хрипить Мей, вичавлюючи посмішку. – Ваші костюми будуть готові до завтрашнього вечора!
– Е-е...дякую, – каже Ізуку, все ще розгублений, а його руки виставлені попереду, наче він готовий кинутися та спіймати Мей, якщо вона таки впаде.
Мей не падає. Через кілька секунд з'являється її вчитель. Ізуку пищить, одразу впізнавши героя. Його ім'я PowerLoader, класний керівник 1-Н. І їхній наглядач на наступні два дні покарання.
– Називайте мене Майджіма-сенсей, хлопці, – каже він. – Ви поки прибирайте в цій кімнаті. Хацуме-сан скоро до вас приєднається.
І з цими словами він допомагає роботам-помічникам віднести закопчену Мей до кабінету Зцілюючої Діви.
– Ситуація доволі дивна, – відзначає Ізуку, дивлячись їм вслід.
– Майджіма-сенсей не робив з цього великої справи, – зауважує Шоуто.
– З чого можна зробити висновок, що вибухи в лабораторії підтримки – це річ звична, – констатує Ізуку, а потім озирається. – Чи вийдемо ми звідси до півночі? – каже він.
Шоуто оглядає стан кімнати. Дуже великої кімнати, всипаної купою задимлених уламків, почорнілої від порогу до стелі під протилежною стіною.
– Я так не думаю, – каже він врешті.
І він не так сильно не впевнений у швидкості прибирання, як у своїх навичках. Бо Шоуто жодного разу у своєму житті не тримав ганчірки. Це буде важко.
Якимось чином їм вдається налагодити прибирання достатньо, щоб розчистити місце вибуху. А потім прибуває Мей... і це вже не так важливо. В пріоритеті – відтягнути дівчину від нових експериментів з тим, що залишилося від її ж невдалого творіння.
Їм це вдається три рази з п'яти. Один раз щось ледь не вибухає, але Шоуто встигає це заморозити. Мей деякий час на нього дується, але Шоуто байдуже, якщо у нього не з'являється більше роботи.
Вони не справляються за один день, тому наступного знову повертаються. Цього разу потрібно відтерти кіптяву зі стін і стелі. Ізуку та Шоуто використовують довгі драбини, щоб дістатися до найвищих точок. Мей знову щось майструє. Але Шоуто цього разу погрожував перетворити всю кімнату в суцільний кубик льоду з Мей всередині, якщо вона щось підірве, поки вони не підуть на стажування. Здавалося, вона нарешті зрозуміла, бо почала працювати над чимось гумовим. Гума не вибухала. Напевно.
Під вечір Мей нарешті повідомила, що їхні з Ізуку костюми привезли. Переважно костюм Шоуто, оскільки його робили практично з нуля. Ізуку лише додали пояс з гаком та котушкою.
Шоуто приміряє комбінезон та все, що йде з ним в комплекті. Він трохи боїться, що буде схожим на батька в облягаючому синьому трико. Але ні, воно більше нагадує уніформу рятувальної служби, хоча й стилізовану. З пряжками на грудях та шиї, рукавами у три четверті, міцно прилягаючими нарукавниками та з петлями під стопи в кінці колошень, щоб штани надійно сиділи на ногах під довгими чоботами.
Мей свистить, підпираючи підборіддя двома пальцями.
– Непогано, дуже непогано, – каже вона, штовхаючи Ізуку ліктем в бік.
– Так, так набагато краще, – каже Ізуку, дивлячись на Шоуто критичним поглядом. – Як ти себе відчуваєш, Шоуто-сан?
– Зручно, – без вагань каже він у відповідь. Костюм легкий, добре прилягає до тіла, але не обмежує рухів. – Дякую.
– О, звертайся, Десять мільйонів! – весело вигукує Мей. – Тепер тестимо і будемо розходитись!
Так, Шоуто не забув про це. Вони мають перевірити, чи тканини добре реагують на його лід і чи терморегулятори не дадуть йому якийсь час переохолоджуватись. І, звісно, його вогонь. Бо він пообіцяв Ізуку, що спробує. Лише спробує. Це ніхто, окрім них трьох, не побачить. Шоуто все ще нудить від ідеї щось підпалити, але... що ж, він став причиною появи сітки шрамів на руках Ізуку, спричинив інцидент, через який поліція відкрила справу про вандалізм, і створив проблеми купі людей.
Хоча, якби використав полум'я, міг би просто полетіти та наздогнати Нану Шимуру в повітрі. Так, Шоуто зараз усвідомлює, що він наробив дурниць. Шоуто з минулого може піти і ніколи не повертатися.
– Спробуй спочатку вогонь, – каже Мей. – Тоді будемо тестити лід.
Шоуто піднімає долоню, запалюючи маленьку іскру. Воно червоне, злегка гріє і ледь-ледь коливається. Не думаючи, він веде доріжку погано контрольованого полум'я до ліктя, потім до плеча. Нічого не відбувається, тож він запалює весь лівий бік, від маківки до п'яти. Він палає, але костюм стійко витримує високу температуру.
– Можеш вимикати, – через дві хвилини каже Мей, щось записуючи на планшеті.
– Вже охолоджується, – бурмоче Ізуку, приклавши руку до нарукавника.
І справді, воно майже не нагрілось.
– Терморегулятор холоду в нормі, – киває Мей. – Тепер відморожуй!
Шоуто не потрібно команди. Він трохи відводить ногу в сторону та посилає короткими імпульсами наростання шар за шаром тонкого льоду, вкриваючи порожню стіну. Він поняття не має, для чого ця кімната, але вона злегка нахилена і біля стіни, яку він наморожує, є решітка для змиву води. Це дивно зручно і дозволить їм прибрати за собою після випробування.
– Хм, – каже Мей, придивляючись, але вона не підходить. – Ти ще не вкриваєшся інеєм, але вже дихаєш з видимим опаром.
– Так, це показник, – погоджується Шоуто. – Хоча регулятори працюють. Воно просто недостатньо гріє.
– Хм... – насуплюється Мей. – Я не можу збільшити потужність. Це або вибухне нам в обличчя, або загориться.
– Нічого, – хитає головою Шоуто. Він починає трохи спалахувати тут і там дрібними язичками полум'я, розігріваючи все тіло. – Я можу це зробити сам.
Ізуку захоплено пищить, пістрибуючи поруч. Він обходить Шоуто з усіх сторін, а потім починає:
– Це не повинно так працювати! – бурмоче він. – Таке хаотичне і малесеньке полум'я ніколи не зігріє тебе зсередини! Тож, ти піднімаєш свою температуру, а полум'я – це наслідок? Так захопливо! Як воно працює? Воно ж йде від зворотного! Ти влаштовуєш перегрів, а тоді загораєшся? Ух, як же воно працює?! – останнє Ізуку розчаровано стогне, викликаючи у Шоуто веселе хмикання.
– Я не знаю, – знизує плечима Шоуто і додає: – Ти хотів би дізнатися?
І це практично риторичне питання, бо Ізуку одразу каже "так". А десь позаду гигоче Мей.
– Мей-сан, нам потрібен термометр для екстремальних температур, швидше за все електронний, а ще велике приміщення, стійке до холоду та полум'я і...
– Воу-воу-воу, Вибух-кун, – хрипить Мей, вказуючи на них обох гайковим ключем. – Вже майже ніч, а ви обидва завтра маєте їхати на стажування в різні кінці префектури, якщо я нічого не плутаю.
Ізуку присоромлено опускає очі, а Шоуто дивиться на Мей насуплено. Бо він вперше з ентузіазмом думав про використання прикмети...
– Тоді після стажування? – з надією питає Ізуку. І навіть якби Шоуто хотів відмовити... Дивлячись у ці широко розплющені, вологі очі, він би погодився на будь-що.
– Так, після стажування, – одразу ж каже Шоуто.
Через два дні, будучи у відокремленому гірському районі, Шоуто читає новини. А конкретніше – найпопулярнішу статтю на сайті:
"Стажери-першокурсники з UA рятують номер два від Плями Вбивці Героїв! Старатель у лікарні!"
Він не знає, що про це думати.